виговорювання
ВИГОВО́РЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. вигово́рювати.
Його гучний голос, коли він когось “наставляв”, було чути на весь коридор. Але, як я потім переконався, ці виговорювання виконували захисну, демонстративну роль (з мемуарної літ.);
Виговорювання вивчених фраз.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me