виголений
ВИ́ГОЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́голити.
Воно [лице] було кругле, скрізь виголене і страшенно червоне (В. Винниченко);
Їй одчинив двері чоловік років під сорок, з ретельно виголеним обличчям (С. Журахович);
Напружились мускули на Ісламовому обличчі, ще дужче випнулися вилиці і виголена борода (Р. Іваничук);
// ви́голено, безос. пред.
Вийшов Левко .. Мати Божа! чи се ж він? Сорочка на ньому чорна та пречорна, та уся вже в дірках, босий, бородою заріс, півголови уподовж виголено, зовсім як на каторгу йти (Г. Квітка-Основ'яненко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виголений — ви́голений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- виголений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виголити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виголений — ВИ́ГОЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́голити. Їй одчинив двері чоловік років під сорок, з ретельно виголеним обличчям (Жур., Вечір.., 1958, 181); // у знач. прикм. У якого зрізана борода або борода й вуси (про людину). Словник української мови в 11 томах