виголений
ВИ́ГОЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́голити.
Їй одчинив двері чоловік років під сорок, з ретельно виголеним обличчям (Жур., Вечір.., 1958, 181);
// у знач. прикм. У якого зрізана борода або борода й вуси (про людину).
Входить Ярчук; добре одягнений, виголений, прекрасна шевелюра, бадьорий настрій (Мик., І, 1957, 373).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виголений — ви́голений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- виголений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виголити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виголений — ВИ́ГОЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́голити. Воно [лице] було кругле, скрізь виголене і страшенно червоне (В. Винниченко); Їй одчинив двері чоловік років під сорок, з ретельно виголеним обличчям (С. Словник української мови у 20 томах