вигублювати
ВИГУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, ВИГУБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ГУБИТИ, блю, биш; мн. ви́гублять; док., кого, що.
Призводити до загибелі, умертвляти всіх або багатьох, знищувати все або багато чого.
Цар зараз же видав указ, щоб ніхто не смів дітей вигублять (з казки);
Прагнучи звести свої та чужі народи до стану тваринного, безсловесного, вони [антинародні уряди] мусили боротися з родом, вигублювати акумульовану в його історичних генах пам'ять і народну мораль (Б. Харчук);
Влітку на шахти завітала страшна пошесть холери, вигубила багато робітників (С. Черкасенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вигублювати — вигу́блювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вигублювати — Винищувати, знищувати, викорінювати, видушувати, викінчувати, обр. стирати на порох, повергати у прах, виполювати; вигубляти. Словник синонімів Караванського
- вигублювати — -юю, -юєш і вигубляти, -яю, -яєш, недок., вигубити, -блю, -биш; мн. вигублять; док., перех. Знищувати, умертвляти всіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вигублювати — див. нищити Словник синонімів Вусика
- вигублювати — ВИГУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ВИГУБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ГУБИТИ, блю, биш; мн. ви́гублять; док., перех. Знищувати, умертвляти всіх або багатьох. Цар зараз же видав указ, щоб ніхто не смів дітей вигублять (Укр.. казки, легенди.. Словник української мови в 11 томах
- вигублювати — Вигублювати, -люю, -єш сов. в. вигубити, -блю, -биш, гл. Истреблять, истребить, уничтожать, уничтожить. Сипав гряд буйний, вигублював скотину. К. Псал. 181. Прогнівивсь ти на народи, вигубив жорстоких. К. Псал. 17. Словник української мови Грінченка