1. Словник української мови в 11 томах

вигублювати

ВИГУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ВИГУБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ГУБИТИ, блю, биш; мн. ви́гублять; док., перех. Знищувати, умертвляти всіх або багатьох.

Цар зараз же видав указ, щоб ніхто не смів дітей вигублять (Укр.. казки, легенди.., 1957, 244);

Але немає на Україні села, чи хутора, а то більше — міста, де б німецькі людоїди не вбили когось, не повісили, не замучили. Міліони населення вигубили (Ле, Мої листи, 1945, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигублювати — вигу́блювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вигублювати — Винищувати, знищувати, викорінювати, видушувати, викінчувати, обр. стирати на порох, повергати у прах, виполювати; вигубляти. Словник синонімів Караванського
  3. вигублювати — -юю, -юєш і вигубляти, -яю, -яєш, недок., вигубити, -блю, -биш; мн. вигублять; док., перех. Знищувати, умертвляти всіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вигублювати — ВИГУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, ВИГУБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ГУБИТИ, блю, биш; мн. ви́гублять; док., кого, що. Призводити до загибелі, умертвляти всіх або багатьох, знищувати все або багато чого. Словник української мови у 20 томах
  5. вигублювати — див. нищити Словник синонімів Вусика
  6. вигублювати — Вигублювати, -люю, -єш сов. в. вигубити, -блю, -биш, гл. Истреблять, истребить, уничтожать, уничтожить. Сипав гряд буйний, вигублював скотину. К. Псал. 181. Прогнівивсь ти на народи, вигубив жорстоких. К. Псал. 17. Словник української мови Грінченка