вигуляний

ВИ́ГУЛЯНИЙ, а, е.

Який не працював або набрався сил, виріс або відпочив на волі.

У Трохименка защеміло з образи серце: що вона – ця випещена й вигуляна [панна] – збирається робити з дівчам? (Г. Косинка);

Коли підводчик, значно молодший за пасажира, схопився на весь зріст і гукнув на вигуляного коня, хлопці в першу мить сторопіли (Іван Ле);

Дужий і вигуляний, а до того ж наляканий звіром, мов вітер, нісся [Сокіл] між деревами (Д. Міщенко);

// Який пустував, був незасіяний (про ґрунт, поле і т. ін.).

Почалася спішна підготовка до засіву озиминою великих вигуляних за війну ланів, що перебували під толокою (Є. Кротевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me