виданий

ВИ́ДАНИЙ¹, а, е.

Дієпр. пас. до ви́дати.

Аліна побачила Костя Хмеля, який сів коло неї з деркачкою в руці, виданою йому як учасникові шумового оркестру (Ю. Яновський);

Блищить-іскриться виданий на-гора антрацит (Л. Дмитерко);

Чотири збірники моїх новел, видані “Видавничою спілкою”, обнімають усі мої опубліковані досі новели (М. Коцюбинський);

Видана книга вражала багатством оправи, інкрустованої сріблом і коштовними каменями, та художньою довершеністю ілюстрацій (із журн.);

// ви́дано, безос. пред.

Тихцем видано її заміж за пастуха (І. Франко).

ВИ́ДАНИЙ², а, е, розм.

Дієпр. пас. до вида́ти.

З їх [карет] виходило всяке панство і прямісінько простувало у парадні двері, перед котрими (досі ще не видане диво у городі) стояв страшного росту швейцар (Панас Мирний).

◇ (1) Де [ж] таки́ (пак, це, се, то, таке́) ви́дано – уживається для вираження здивування або обурення чим-небудь незвичним або неприйнятним.

Як то можна! та де се видано! та хто таке чув, щоб вільна козачка за кріпака оддавалась! (Марко Вовчок);

– Люди... пани... Вони сказали, що він убив Грицька. – Де ж це видано, щоб на Зінька таку напрасну [обмову] вигадувати? (Б. Грінченко);

– Дивлюсь – мій Стефанко лежить, як колода спухлий. Чи баба бреше, чи вона дурна. Де ж таки видано, щоб зарізані були від того спухлими? (М. Коцюбинський);

– Все одно я дробу не поклав йому [онукові] у рушницю. Де ж пак видано – дитині смерть у руки давати (Г. Хоткевич);

– Чого ж він, Дарино, шкуру дере з людей. Де це видано, за карбованець брати карбованець процента (М. Стельмах).