видихання

ВИДИХА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. видиха́ти.

Спочатку він виявив чолом (борозни зморшок [зморщок]) здивування, потім носом і куточками губів (важке видихання й криві лінії долу) зневагу й огиду (Б. Антоненко-Давидович);

Піт котився градом, вона [Ольга] дихала важко й хрипко, а потім з горла разом з черговим видиханням вирвався на волю нелюдський істеричний крик (А. Кокотюха).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видихання — видиха́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. видихання — -я, с. Дія за знач. видихати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. видихання — ВИДИХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. видиха́ти. Словник української мови в 11 томах
  4. видихання — Видиха́ння, -ня с. Выдыханіе. Употр. также въ смыслѣ: перенесеніе болѣзни, побоевъ. Та ми йому дали доброго носу, — хай Бог йому дасть легке видихання. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка