видровий
ВИ́ДРОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до ви́дра 1, 2.
Узимку він накидав на плечі й груди соболине або видрове хутро і все це прикривав блакитним плащем (із журн.);
Видровий хвіст;
// Зробл. з хутра видри.
Видровий комір.
2. у знач. ім. ви́дрові, вих, мн. Підродина ссавців родини куницевих із продовгуватим тілом, короткими лапами з перетинками між пальцями, довгим сильним хвостом і круглою головою.
Видрові ведуть водний спосіб життя (з наук. літ.);
Видрові поширені практично по всьому світу й відсутні лише в Австралії та на окремих віддалених островах (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me