1. Словник української мови у 20 томах

видроокий

ВИДРОО́КИЙ, а, е, розм.

З очима, повіки яких вивернуті або розтягнені (про людину).

З погляду якась [панія] витрішкувата, чи видроока, чи надута (І. Нечуй-Левицький);

– То не скажеш нам ні слова? – кат питає видроокий (О. Гуреїв);

// у знач. ім. видроо́кий, кого, ч.; видроо́ка, кої, ж. Людина з очима, повіки яких вивернуті або розтягнені.

Галецька зирнула на довгі рядки старців та калік на сходах, де стояли сліпці.., блимали більмами видроокі (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видроокий — видроо́кий 1 прикметник розм. видроо́кий 2 іменник чоловічого роду, істота про людину розм. Орфографічний словник української мови
  2. видроокий — -а, -е, розм. З очима, повіки яких вивернуті або розтягнені (про людину). || у знач. ім. видроокий, -кого, ч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. видроокий — ВИДРОО́КИЙ, а, е, розм. З очима, повіки яких вивернуті або розтягнені (про людину). З погляду якась [панія] витрішкувата, чи видроока, чи надута (Н.-Лев., І, 1956, 597); — То не скажеш нам ні слова? — кат питає видроокий (Гур., Друзі.. Словник української мови в 11 томах
  4. видроокий — Видроокий, -а, -е О человѣкѣ: съ глазами, вѣки которыхъ вывернуты ими растянуты въ стороны. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка