видроокий
видроо́кий
-а, -е, розм.
З очима, повіки яких вивернуті або розтягнені (про людину).
|| у знач. ім. видроокий, -кого, ч.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- видроокий — видроо́кий 1 прикметник розм. видроо́кий 2 іменник чоловічого роду, істота про людину розм. Орфографічний словник української мови
- видроокий — ВИДРОО́КИЙ, а, е, розм. З очима, повіки яких вивернуті або розтягнені (про людину). З погляду якась [панія] витрішкувата, чи видроока, чи надута (І. Нечуй-Левицький); – То не скажеш нам ні слова? – кат питає видроокий (О. Гуреїв); // у знач. ім. Словник української мови у 20 томах
- видроокий — ВИДРОО́КИЙ, а, е, розм. З очима, повіки яких вивернуті або розтягнені (про людину). З погляду якась [панія] витрішкувата, чи видроока, чи надута (Н.-Лев., І, 1956, 597); — То не скажеш нам ні слова? — кат питає видроокий (Гур., Друзі.. Словник української мови в 11 томах
- видроокий — Видроокий, -а, -е О человѣкѣ: съ глазами, вѣки которыхъ вывернуты ими растянуты въ стороны. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка