видряпуватися

ВИДРЯ́ПУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ДРЯПАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Вибиратися звідкись, чіпляючись за щось.

Через шанці скакала [Марійка], мов серна, а де не могла перескочити, видряпувалася руками й ногами (О. Кобилянська);

// Іти нагору, підніматися з труднощами.

Стрункий і досвідчений гуцульський кінь швидко видряпувався на скелі (Л. Смілянський);

Наляканим котеням, вмах, Олег видряпався нагору (Ю. Мушкетик);

// Лізучи по чому-небудь, залазити на нього.

Вона сказала моїй матері, що я навчив Юрчика видряпуватись високо на дерева (Л. Смілянський);

Їжак силкується видряпатись на пеньок (О. Копиленко).

2. перен., розм. Виходити зі скрутного становища, важкого стану.

Побачив, що я дивлюсь на нього, усміхнувся і поклав шкарубку жилаву руку мені на лоба: – Ну що, синку, видряпуєшся? Полегшало трохи, милий, га? (В. Нестайко);

Було б мені дуже соромно, що аж тепер одповідаю на Ваш .. лист – коли б не стала мені до помочі тяжка хвороба, з якої ледве видряпався (М. Коцюбинський).

3. тільки недок. Пас. до видря́пувати 3.

Малюнок видряпується на металі.

◇ (1) Видря́пуватися / ви́дряпатися із зли́днів – завдяки великим зусиллям переставати бідувати, ставати заможнішим.

Усе ж дехто з підліщан усякими правдами й неправдами видряпувавсь із злиднів (Є. Кротевич);

(2) Видря́пуватися / ви́дряпатися наве́рх (рідко наго́ру) – докладаючи великих зусиль, досягати помітного становища в суспільстві.

Самотній і безпорадний, він запекло видряпується нагору, судорожно тягнеться до мерехтливого золотого дощу, але знову і знову зривається з уявних соціальних висот (із журн.);

Чимало потратив [парубок] сили і кошту, щоби видряпатись наверх (І. Франко).