видряпуватися

ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ (виходити зі скрутного становища, вигадуючи що-небудь, хитруючи), ВИВЕРТА́ТИСЯ, ВИПЛУ́ТУВАТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИ рідко, ВИСКОВЗА́ТИ рідко, ВИБРІ́ХУВАТИСЯ розм., ВИДРЯ́ПУВАТИСЯ розм., ВІДКАРА́СКУВАТИСЯ від кого-чого, розм. — Док.: ви́крутитися, ви́вертітися, ви́плутатися, ви́слизнути, ви́скочити, ви́сковзнути, ви́брехатися, ви́дряпатися, відкара́скатися. Завжди такий непримиренний до брехні й крутійства, він сам тепер викручується брехнею, наче хлопчак (Ірина Вільде); На всі лади вивертався Каленик перед Гулькою, шукав найкращого тону для розмови (М. Ю. Тарновський); (Храпко:) То Печариця бреше; то він, щоб самому виплутатись, мене вплутує (Панас Мирний); — Молодець ти хоч куди, Завжди вислизнеш з біди! (Л. Первомайський); Як Чіпку випустили з чорної, Грицько перший приніс Христі звістку, що, мов, викрутився харцизяка, вибрехався! (Панас Мирний); Усе ж дехто з підліщан усякими правдами й неправдами видряпувавсь із злиднів (Є. Кротевич); — У квітні ж не виконали (плану), у травні теж, а в червні кричали "аврал" і ледве вискочили (А. Хижняк); Я відчував, що кажу дурниці, але треба було щось казати, щоб відкараскатись від неї (О. Досвітній).

ВИЛА́ЗИТИ (лізти нагору, чіпляючись за що-небудь), ВИЛІЗА́ТИ рідше, ЗАЛА́ЗИТИ, ЗАЛІЗА́ТИ рідше, П'ЯСТИ́СЯ, ПНУ́ТИСЯ, ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ), ВИДИРА́ТИСЯ, ВИКАРА́БКУВАТИСЯ розм., ДРЯ́ПАТИСЯ розм., ВИДРЯ́ПУВАТИСЯ розм., ВИШКРЯ́БУВАТИСЯ розм. рідко. — Док.: ви́лізти, залі́зти, ви́пнутися, ви́дертися, ви́карабкатися, ви́дряпатися, ви́шкрябатися, ви́теребитися фам. ви́караскатися розм. рідко. Мухтаров по скелі вилазив на гору (І. Ле); Кость двічі зривався, поки виліз на стріху (О. Донченко); Катря залазить на віз, розстеляє сіряк і сідає (А. Головко); Гойдаючи рудими боками, п'ялися по крутих стежках корови (М. Коцюбинський); Озирався (Козаков), наслухав і знову дерся по камінню, напружуючись усім тілом (О. Гончар); Обережно ступаючи, кінь викарабкався на скелю (Я. Галан); Зараз із самого краю лісу треба було дряпатися на стрімку гору (Лесь Мартович); Вам хочеться підстрибнути, вхопитися руками за канат.. і вишкрябатись на великий дзвін (І. Микитенко); Двоє малих музик з великими басами витеребились аж на піч під саму стелю (І. Нечуй-Левицький); Лікар стоїть у дверях кабінету і якийсь час стежить за тим, як вони з приймальні викараскаються на сходи (Ірина Вільде). — Пор. 1. лі́зти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видряпуватися — видря́пуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. видряпуватися — -уюся, -уєшся, недок., видряпатися, -аюся, -аєшся, док. 1》 Вилазити на що-небудь звідкись, чіпляючись за щось. || Іти нагору, підніматися з труднощами. 2》 перен., розм. Виходити зі скрутного становища, тяжкого стану. 3》 тільки недок. Пас. до видряпувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. видряпуватися — ВИДРЯ́ПУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ДРЯПАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Вибиратися звідкись, чіпляючись за щось. Через шанці скакала [Марійка], мов серна, а де не могла перескочити, видряпувалася руками й ногами (О. Словник української мови у 20 томах
  4. видряпуватися — див. вилазити; лізти; підніматися Словник синонімів Вусика
  5. видряпуватися — ВИДРЯ́ПУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ДРЯПАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Вилазити на що-небудь звідкись, чіпляючись за щось. Через шанці [Марійка] скакала, мов серна, а де не могла перескочити, видряпувалася руками й ногами (Коб. Словник української мови в 11 томах