видублений
ВИ́ДУБЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́дубити.
Сірі свитки, видублені кожушки тісно стулилися в гурті (В. Кучер);
Десь у кутку шкрябала миша, в хліві пахло мишачим послідом, видубленими шкурами, сушеною рибою (Ю. Мушкетик);
Директор знизу вгору зиркнув на хмуре темне обличчя єгеря, видублене вітрами й сонцем (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- видублений — ви́дублений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- видублений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до видубити. || перен. Який огрубів під дією вітру, дощу, сонця та ін. (зазвичай про шкіру обличчя, рук і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- видублений — ВИ́ДУБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́дубити. Сірі свитки, видублені кожушки тісно стулилися в гурті (Кучер, Зол. руки, 1948, 26); // перен. Який огрубів під дією вітру, дощу, сонця та ін. (звичайно про шкіру обличчя, рук і т. ін.). Словник української мови в 11 томах