видублений
ВИ́ДУБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́дубити.
Сірі свитки, видублені кожушки тісно стулилися в гурті (Кучер, Зол. руки, 1948, 26);
// перен. Який огрубів під дією вітру, дощу, сонця та ін. (звичайно про шкіру обличчя, рук і т. ін.).
Це був капітан "Неви", чорноморець з видубленим вітрами сухим обличчям і білими бровами (Жур., Опов., 1956, 103).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- видублений — ви́дублений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- видублений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до видубити. || перен. Який огрубів під дією вітру, дощу, сонця та ін. (зазвичай про шкіру обличчя, рук і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- видублений — ВИ́ДУБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́дубити. Сірі свитки, видублені кожушки тісно стулилися в гурті (В. Кучер); Десь у кутку шкрябала миша, в хліві пахло мишачим послідом, видубленими шкурами, сушеною рибою (Ю. Словник української мови у 20 томах