виділяння
ВИДІЛЯ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. виділя́ти і виділя́тися.
Михайло розумів, що виділяння його з-поміж інших як найрозумнішого, найавторитетнішого зіпсує стосунки з колективом (із журн.);
На повторному розгляді сесії міської ради – питання про виділяння земельної ділянки (з газ.);
У розрахунках експерименту припускалось існування зони виділяння енергії, що характеризується рядом певних параметрів (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me