виділяти

ВИДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ДІЛИТИ, лю, лиш, док.

1. кого, що. Відокремлювати кого-, що-небудь від загальної кількості, маси з якоюсь метою.

Яків наказав із зібраних грошей виділити і роздати бідноті десять тисяч карбованців (А. Шиян);

Капітану Сидорчукові наказувалось негайно виділити по одній роті зі складу третього й четвертого батальйонів (Ю. Бедзик);

// Висувати зі свого середовища.

Депутацію виділяти, одначе, не довелось (О. Гончар);

Народ виділяє з-серед себе здібніших людей, які репрезентують його іншим народам, світові (Р. Іваничук).

2. кого, що. Вирізняти кого-, що-небудь серед інших, зосереджувати увагу на комусь, чомусь.

Учитель перші дні поводився з нею трохи делікатніше, ніж з іншими, дедалі ж переставав виділяти її серед інших (С. Васильченко);

Капітан вклонився до всіх, нікого не виділяючи (О. Полторацький);

Вітчизняні й зарубіжні вчені виділяють у межах якогось одного народу кілька субетнолінгвістичних, етнографічних, регіональних груп (з навч. літ.);

// що. Робити що-небудь помітним.

Розрядкою рекомендується виділяти невеликі частини тексту підручників – ключові слова, винятки із правил тощо (з наук.-попул. літ.);

Очі янгола художник виділив, використавши білосніжну та фіолетову барви на тлі небесної блакиті (із журн.).

3. що. Віддавати, передавати що-небудь у користування, володіння.

Ворохобна орда одноголосно ухвалила виділяти Андрієві додаткову пайку щодня і просити його, аби він був такий ласкавий і розказував усе, що знає (І. Багряний);

Свого часу білогвардійці та їхні покровителі з боку Антанти пропонували Яворницькому виїхати на Захід. Цілий пароплав виділяли йому для евакуації музейних цінностей (О. Гончар);

– Може, ти хочеш, щоб я й тобі виділив твою частку поля, як Карпові? (І. Нечуй-Левицький);

// кого, заст. Відокремлювати, звичайно передавши у власність частину майна.

– Як хто з дійшовшої до свого зросту дітвори забажає одружитися або заміж вийти, того ми зараз виділяємо, щоб не було тісноти між нами (Панас Мирний).

4. що. Видаляти, виводити назовні що-небудь (з організму, зі свого складу і т. ін.).

В атмосферу висіяли спеціальні бактерії, які жадібно поглинали вуглець, виділяючи кисень (А. Дімаров);

Якось помітили, що ікона [Матері Божої] виділяє краплі прозорої рідини і мовби самоочищується (Ю. Винничук);

За шість місяців буковий гай площею в один гектар виділяє близько трьох тисяч тонн води (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виділяти — виділя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виділяти — Виокремлювати, вирізняти; (рису) увиразнювати; (в мові) підкреслювати, наголошувати, зосереджувати увагу; (майно) уділяти, приділяти, віддавати, передавати; (з організму) вилучати, виводити; (кошти) АСИГНУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. виділяти — -яю, -яєш, недок., виділити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Відокремлювати кого-, що-небудь від загальної кількості, маси з якоюсь метою. || Висувати зі свого середовища. 2》 Вирізняти кого-, що-небудь з-поміж інших, зосереджувати увагу на комусь, чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виділяти — ВИДІЛЯ́ТИ (зосереджувати увагу на комусь-чомусь, робити помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИ, УВИРА́ЗНЮВАТИ, ВИПИНА́ТИ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИ рідше; ВІДТІ́НЮВАТИ, ВІДТІНЯ́ТИ (робити помітнішим, виразнішим що-небудь). — Док. Словник синонімів української мови
  5. виділяти — ВИДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ДІЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Відокремлювати кого-, що-небудь від загальної кількості, маси з якоюсь метою. Словник української мови в 11 томах
  6. виділяти — Виділя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. виділити, -лю, -лиш, гл. Выдѣлять, отдѣлять, отдѣлить. Словник української мови Грінченка