виділяти
ВИДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ДІЛИТИ, лю, лиш, док.
1. кого, що. Відокремлювати кого-, що-небудь від загальної кількості, маси з якоюсь метою.
Яків наказав із зібраних грошей виділити і роздати бідноті десять тисяч карбованців (А. Шиян);
Капітану Сидорчукові наказувалось негайно виділити по одній роті зі складу третього й четвертого батальйонів (Ю. Бедзик);
// Висувати зі свого середовища.
Депутацію виділяти, одначе, не довелось (О. Гончар);
Народ виділяє з-серед себе здібніших людей, які репрезентують його іншим народам, світові (Р. Іваничук).
2. кого, що. Вирізняти кого-, що-небудь серед інших, зосереджувати увагу на комусь, чомусь.
Учитель перші дні поводився з нею трохи делікатніше, ніж з іншими, дедалі ж переставав виділяти її серед інших (С. Васильченко);
Капітан вклонився до всіх, нікого не виділяючи (О. Полторацький);
Вітчизняні й зарубіжні вчені виділяють у межах якогось одного народу кілька субетнолінгвістичних, етнографічних, регіональних груп (з навч. літ.);
// що. Робити що-небудь помітним.
Розрядкою рекомендується виділяти невеликі частини тексту підручників – ключові слова, винятки із правил тощо (з наук.-попул. літ.);
Очі янгола художник виділив, використавши білосніжну та фіолетову барви на тлі небесної блакиті (із журн.).
3. що. Віддавати, передавати що-небудь у користування, володіння.
Ворохобна орда одноголосно ухвалила виділяти Андрієві додаткову пайку щодня і просити його, аби він був такий ласкавий і розказував усе, що знає (І. Багряний);
Свого часу білогвардійці та їхні покровителі з боку Антанти пропонували Яворницькому виїхати на Захід. Цілий пароплав виділяли йому для евакуації музейних цінностей (О. Гончар);
– Може, ти хочеш, щоб я й тобі виділив твою частку поля, як Карпові? (І. Нечуй-Левицький);
// кого, заст. Відокремлювати, звичайно передавши у власність частину майна.
– Як хто з дійшовшої до свого зросту дітвори забажає одружитися або заміж вийти, того ми зараз виділяємо, щоб не було тісноти між нами (Панас Мирний).
4. що. Видаляти, виводити назовні що-небудь (з організму, зі свого складу і т. ін.).
В атмосферу висіяли спеціальні бактерії, які жадібно поглинали вуглець, виділяючи кисень (А. Дімаров);
Якось помітили, що ікона [Матері Божої] виділяє краплі прозорої рідини і мовби самоочищується (Ю. Винничук);
За шість місяців буковий гай площею в один гектар виділяє близько трьох тисяч тонн води (із журн.).
Значення в інших словниках
- виділяти — виділя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виділяти — Виокремлювати, вирізняти; (рису) увиразнювати; (в мові) підкреслювати, наголошувати, зосереджувати увагу; (майно) уділяти, приділяти, віддавати, передавати; (з організму) вилучати, виводити; (кошти) АСИГНУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- виділяти — -яю, -яєш, недок., виділити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Відокремлювати кого-, що-небудь від загальної кількості, маси з якоюсь метою. || Висувати зі свого середовища. 2》 Вирізняти кого-, що-небудь з-поміж інших, зосереджувати увагу на комусь, чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виділяти — ВИДІЛЯ́ТИ (зосереджувати увагу на комусь-чомусь, робити помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИ, УВИРА́ЗНЮВАТИ, ВИПИНА́ТИ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИ рідше; ВІДТІ́НЮВАТИ, ВІДТІНЯ́ТИ (робити помітнішим, виразнішим що-небудь). — Док. Словник синонімів української мови
- виділяти — ВИДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ДІЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Відокремлювати кого-, що-небудь від загальної кількості, маси з якоюсь метою. Словник української мови в 11 томах
- виділяти — Виділя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. виділити, -лю, -лиш, гл. Выдѣлять, отдѣлять, отдѣлить. Словник української мови Грінченка