1. Словник української мови Грінченка

виділяти

Виділя́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. виділити, -лю, -лиш, гл. Выдѣлять, отдѣлять, отдѣлить.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виділяти — виділя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виділяти — Виокремлювати, вирізняти; (рису) увиразнювати; (в мові) підкреслювати, наголошувати, зосереджувати увагу; (майно) уділяти, приділяти, віддавати, передавати; (з організму) вилучати, виводити; (кошти) АСИГНУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. виділяти — -яю, -яєш, недок., виділити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Відокремлювати кого-, що-небудь від загальної кількості, маси з якоюсь метою. || Висувати зі свого середовища. 2》 Вирізняти кого-, що-небудь з-поміж інших, зосереджувати увагу на комусь, чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виділяти — ВИДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ДІЛИТИ, лю, лиш, док. 1. кого, що. Відокремлювати кого-, що-небудь від загальної кількості, маси з якоюсь метою. Яків наказав із зібраних грошей виділити і роздати бідноті десять тисяч карбованців (А. Словник української мови у 20 томах
  5. виділяти — ВИДІЛЯ́ТИ (зосереджувати увагу на комусь-чомусь, робити помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИ, УВИРА́ЗНЮВАТИ, ВИПИНА́ТИ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИ рідше; ВІДТІ́НЮВАТИ, ВІДТІНЯ́ТИ (робити помітнішим, виразнішим що-небудь). — Док. Словник синонімів української мови
  6. виділяти — ВИДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ДІЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Відокремлювати кого-, що-небудь від загальної кількості, маси з якоюсь метою. Словник української мови в 11 томах