виділяти

ВИДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ДІЛИТИ, лю, лиш, док., перех.

1. Відокремлювати кого-, що-небудь від загальної кількості, маси з якоюсь метою.

Капітану Сидорчукові наказувалось негайно виділити по одній роті зі складу третього й четвертого батальйонів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 12);

Яків наказав із зібраних грошей виділити і роздати бідноті десять тисяч карбованців (Шиян, Гроза.., 1956, 362);

// Висувати з свого середовища.

Депутацію виділяти, одначе, не довелось (Гончар, Таврія.., 1957, 639);

Народ виділяє з-серед себе здібніших людей, які репрезентують його іншим народам, світові (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 119).

2. Вирізняти кого-, що-небудь серед інших, зосереджувати увагу на комусь, чомусь.

Капітан вклонився до всіх, нікого не виділяючи (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 253);

Тему пролетаризації селянства у Стефаника Леся Українка виділила і підкреслила не випадково. Наголос на цьому моменті є наслідком впливу на письменницю ідей російських марксистів (Іст. укр. літ., І, 1954, 636);

// Робити що-небудь помітним.

Виділяти цитату курсивом.

3. Віддавати, передавати кому-небудь у власність частину майна.

— Може, ти хочеш, щоб я й тобі виділив твою частку поля, як Карпові? (Н.-Лев., II, 1956, 346);

// кого, заст. Відокремлювати, передавши у власність частину майна.

— Як хто з дійшовшої до свого зросту дітвори забажає одружитися або заміж вийти, того ми зараз виділяємо, щоб не було тісноти між нами (Мирний, IV, 1955, 327).

4. Видаляти, виводити назовні з організму що-небудь.

Воду організм виділяє через нирки, легені, кишечник і шкіру (Наука.., 8, 1959, 25);

Тонкі корінці рослин, виділяючи кислоту, розчиняють породу (Фіз. геогр., 5, 1956, 108).