виживати

ВИЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖИТИ, иву, ивеш, док.

1. Продовжувати жити, незважаючи на небезпеку, важкі умови існування.

Тому й виживав, що бачив не хижі химери і страхіття, націлені, надзьоблені на людське серце, а тиху матір з немовлям і росяну, в пилку пшеницю чи кучерявий овес у видолинку (М. Стельмах);

Нема життя на нашій верховині Деревам навіть. Де вже там людині В огні, в залізі вражім виживати (П. Воронько);

* Образно. Виживе мова, виживе й вітчизна (О. Ільченко);

// перен. Продовжувати існувати, діяти, незважаючи на несприятливі обставини.

Ось так і виживає сьогодні більшість підприємств області, сподіваючись передусім на власні сили (з газ.).

2. Залишатися живим (після тяжкої хвороби, поранення і т. ін.).

І виживав [Микита]. А як бійці звільнили Вкраїну нашу – до синів пішов (Я. Шпорта);

– І за попередні втечі його нещадно карали, ледве виживав (І. Сиротюк);

Семен Лодиженко буде жити? Він виживе, не вмре? (Іван Ле).

3. тільки док. Мати змогу прожити, проіснувати де-небудь за рахунок якихось коштів, засобів.

Густав брався вижити у Львові за 1000 гульденів (І. Франко);

З грядки цибулі вижить не можна, доведеться на старість служити (М. Коцюбинський);

// що, чого, скільки. Прожити певну кількість років.

Поспитала її, чи вона вже багато вижила віку (Марко Вовчок);

// Перебути, прожити де-небудь або у когось певний час.

У тітки Маруся вижила чотири роки. Важко їй там було жити! (Б. Грінченко).

4. кого, перен. Створивши кому-небудь нестерпні умови, примушувати залишити місце проживання, роботу і т. ін.

– Ти знаєш, Ганно, театр мені доведеться покинути. – Що трапилось? Хто тебе виживає? (В. Собко);

І її вижили з села, і її одірвали від рідної хати, випхнули в найми на глум чужим людям (Панас Мирний);

В розпалі чого тільки не наговорить жінка.., мовляв, він і дітей розігнав з дому, тепер і її хоче з хати вижить! (К. Гордієнко);

// що. Знищувати, ліквідовувати що-небудь.

Паперовий бюрократизм виживаємо (Остап Вишня).

(1) Ди́вом ви́жити (зберегти́ся, уцілі́ти і т. ін.):

а) усупереч надзвичайно складним обставинам залишитися живим.

Ми заночували в якоїсь бабусі, що дивом вижила в тридцять третьому (М. Руденко);

б) не бути втраченим, пошкодженим і т. ін., незважаючи ні на що.

Гортаючи старі свої папери, Що дивом вижили у дні війни, натрапив я на книжку записну (М. Рильський);

Три вишні якимось дивом збереглися на гілляці, він їх з'їв (М. Малиновська).

◇ (2) Ви́жити / вижива́ти з па́м'яті:

а) від старості втратити здатність пам'ятати.

Дід Михайло поступово виживав з пам'яті: спочатку забував імена знайомих, а згодом – і власних дітей (із журн.);

б) (що) примусити себе не згадувати, забути про що-небудь.

Він вижив зі своєї пам'яті всі спогади про ті жахливі дні (з газ.);

(3) Ви́жити / вижива́ти з ро́зуму (з ума́) – від старості втратити здатність розумно мислити, реально сприймати дійсність.

Люди не звертали уваги на ті Уласові речі. – Старий став – з ума вижив (Панас Мирний);

– На кладовищі, що за лоцманською церквою, три дні собі копав могилу. Батько та мати дивились і здвигували плечима: дід зовсім вижив з розуму (С. Чорнобривець);

– Дурень, зовсім вижив з розуму. Коли б він пішов у банк, йому б одразу сказали, що гроші фальшиві. Але він боїться з'являтися з тими грошима на людях... (Ю. Бедзик);

Клята Марія! Зовсім вижила з ума. Її [Стефу], жінку молоду і, як кажуть, нівроку, почала збивати на свій хлопський розум (Г. Колісник).