виживати

ви́жити / вижива́ти з па́м’яті. Від старості втратити здатність пам’ятати. Дід Михайло поступово виживав з пам’яті: спочатку забував імена знайомих, а згодом — і власних дітей (З журналу).

ви́жити / вижива́ти з ро́зуму (з ума́). Від старості втратити здатність розумно мислити, реально сприймати дійсність. — На кладовищі, що за лоцманською церквою, три дні собі копав могилу. Батько та мати дивились і здвигували плечима: дід зовсім вижив з розуму (С. Чорнобривець); — Дурень (старий), зовсім вижив з розуму. Коли б він пішов у банк, йому б одразу сказали, що гроші фальшиві. Але він боїться з’являтися з тими грошима на людях... (Ю. Бедзик); Люди не звертали уваги на ті Уласові речі.— Старий став — з ума вижив (Панас Мирний); Клята Марія! Зовсім вижила з ума. Її (Стефу), жінку молоду, і як кажуть, нівроку, почала збивати на свій хлопський розум (Г. Колісник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

виживати — вижива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
виживати — Не вмирати, і далі жити; (з праці) проживати, існувати; (з хати) п. викурювати; (з розуму) позбуватися чого. Словник синонімів Караванського
виживати — [виежиеватие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
виживати — -аю, -аєш, недок., вижити, -иву, -ивеш, док. 1》 неперех. Залишатися живим, незважаючи на небезпеку, тяжке захворювання, скрутні умови існування і т. ін. 2》 тільки док., неперех. Мати змогу прожити, проіснувати де-небудь за рахунок якихсь коштів, засобів. Великий тлумачний словник сучасної мови
виживати — ВИЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖИТИ, иву, ивеш, док. 1. Продовжувати жити, незважаючи на небезпеку, важкі умови існування. Тому й виживав, що бачив не хижі химери і страхіття, націлені, надзьоблені на людське серце, а тиху матір з немовлям і росяну... Словник української мови у 20 томах
виживати — ВИЖИВА́ТИ (створивши комусь нестерпні умови, примушувати залишити місце проживання, роботу тощо), ВИКУ́РЮВАТИ. — Док.: ви́жити, ви́курити. Він гиркав на інженерів,.. залякував. І не тільки залякував, а й виживав (А. Словник синонімів української мови
виживати — ВИЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖИТИ, иву, ивеш, док. 1. неперех. Залишатися живим, незважаючи на небезпеку, тяжке захворювання, важкі умови існування і т. ін. І виживав [Микита]. А як бійці звільнили Вкраїну нашу — до синів пішов (Шпорта, Вибр. Словник української мови в 11 томах
виживати — Вижива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. вижити, -живу, -веш, гл. 1) Проживать извѣстное время. Сяк-так, аби вижити. Ном. 2) Нажить. Жила в батька не рік, не два, не вижила добра. Мет. 50. Словник української мови Грінченка