вижин
ВИ́ЖИН, у, ч., діал.
Жнива.
– Таж напровесні повінчані, а весілля ще до сю пору не відбували. Казалося: аж вижин пшениці мине (Н. Королева);
Село під час вижину завмирало. Вдома лишались тільки хворі, старі та малі (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me