1. Словник української мови у 20 томах

виздихати

ВИ́ЗДИХАТИ, ає, док., розм.

Здохнути до останнього (про тварин).

Та й півні кукурікають, щоб вони виздихали! (О. Стороженко);

На подвір'ї ходили олені. За огорожею лежала корова, свині. Все виздихає від отрути (А. Шиян);

// зневажл. Вимерти (про людей).

Каже [Ничипір] собі нищечком: – А щоб ви виздихали з вашою вигадкою їсти вареники! (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Ненавиджу чорно, – лице Порфирове враз помарніло. – Хочу, щоб виздихали вони [браконьєри] всі! (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виздихати — ви́здихати дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. виздихати — -ає, док., розм. 1》 Загинути до останнього де-небудь (про тварин, птахів і т. ін.). 2》 зневажл. Вимерти (про людей). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виздихати — ВИ́ЗДИХАТИ, ає, док., розм. 1. Загинути до останнього де-небудь (про тварин, птахів і т. ін.). Та й півні кукурікають, щоб вони виздихали! (Стор., I, 1957, 90); На подвір’ї ходили олені. За огорожею лежала корова, свині. Словник української мови в 11 томах
  4. виздихати — Ви́здихати, -хаю, -єш гл. Подохнуть, издохнуть. Як би Бог слухав пастуха, то б уся череда виздихала. Ном. № 4124. Словник української мови Грінченка