вика
ВИ́КА, и, ж.
Кормова рослина родини бобових, плоди якої мають форму довгих стручків.
Лийся, дощику, кругом, А найбільше над вівсом, Заіскрись на сочевиці, На люцерні і на виці (М. Стельмах);
Межи каміння вилася туга неспокійна вика, виставивши на чатах сині квіточки (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вика — ви́ка іменник жіночого роду кормова бобова рослина Орфографічний словник української мови
- вика — -и, ж. Кормова бобова рослина, плоди якої мають форму довгих стручків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вика — Одно- або багаторічна трав'яниста рослина родини бобових; бл. 120 видів, поширені здебільшого в пн. півкулі; вирощують переважно в. яру і в. озиму на зелений корм, сіно, силос. I Універсальний словник-енциклопедія
- вика — Ви́ка, -ки, -ці (росл.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вика — ВИ́КА, и, ж. Кормова бобова рослина, плоди якої мають форму довгих стручків. Лийся, дощику, кругом, А найбільше над вівсом, Заіскрись на сочевиці, На люцерні і на виці (Стельмах, Колосок.., 1959, 17). Словник української мови в 11 томах