виклацувати
ВИКЛА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок., що і без прям. дод., розм.
Клацати раз у раз.
Рахівник на рахівниці виклацує (А. Головко);
Ярослав Петруня одним пальцем виклацує на музейної давності друкарській машинці свої сентиментально-романтичні нарисочки (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виклацувати — викла́цувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- виклацувати — -ую, -уєш, недок., розм. Клацати раз у раз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виклацувати — ВИКЛА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Клацати раз у раз. Рахівник на рахівниці виклацує (Головко, І, 1957, 299); Гуркочуть, немов по граніту, обози та гармати, лунко виклацують підковані коні (Гончар, Таврія.., 1957, 677). Словник української мови в 11 томах