1. Словник української мови в 11 томах

виклацувати

ВИКЛА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Клацати раз у раз.

Рахівник на рахівниці виклацує (Головко, І, 1957, 299);

Гуркочуть, немов по граніту, обози та гармати, лунко виклацують підковані коні (Гончар, Таврія.., 1957, 677).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виклацувати — викла́цувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. виклацувати — -ую, -уєш, недок., розм. Клацати раз у раз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виклацувати — ВИКЛА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок., що і без прям. дод., розм. Клацати раз у раз. Рахівник на рахівниці виклацує (А. Головко); Ярослав Петруня одним пальцем виклацує на музейної давності друкарській машинці свої сентиментально-романтичні нарисочки (В. Дрозд). Словник української мови у 20 томах