1. Словник української мови у 20 томах

виклопотувати

ВИКЛОПО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КЛОПОТАТИ, почу, почеш, док.; наказ. сп. ви́клопочи; що.

Діставати, одержувати що-небудь унаслідок клопотання (у 1 знач.).

– На найближчому пункті виклопочу тобі переселенський квиток, – сказав Стовбун (Л. Смілянський);

На днях перейду жити до Академічного дому, виклопотав там для себе ліжко в ізоляторі (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виклопотувати — виклопо́тувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виклопотувати — див. виклопотати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виклопотувати — ВИКЛОПО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КЛОПОТАТИ, очу, очеш, док., перех. Діставати, одержувати що-небудь внаслідок клопотання. — На найближчому пункті виклопочу тобі переселенський квиток, — сказав Стовбун (Сміл., Зустрічі, 1936, 143). Словник української мови в 11 томах