1. Словник української мови у 20 томах

виколупаний

ВИ́КОЛУПАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́колупати.

Нарешті глухо гупнув на підлогу перший виколупаний камінь (Іван Ле);

// ви́колупано, безос. пред.

Стару замазку з вікон було виколупано, натомість усі шпарини заклеєно паперовою стрічкою (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виколупаний — ви́колупаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. виколупаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виколупати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виколупаний — ВИ́КОЛУПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́колупати. Нарешті глухо гупнув на підлогу перший виколупаний камінь (Ле, Хмельницький, І, 1957, 35). Словник української мови в 11 томах