виколупаний
ВИ́КОЛУПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́колупати.
Нарешті глухо гупнув на підлогу перший виколупаний камінь (Ле, Хмельницький, І, 1957, 35).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виколупаний — ви́колупаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- виколупаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виколупати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виколупаний — ВИ́КОЛУПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́колупати. Нарешті глухо гупнув на підлогу перший виколупаний камінь (Іван Ле); // ви́колупано, безос. пред. Стару замазку з вікон було виколупано, натомість усі шпарини заклеєно паперовою стрічкою (з газ.). Словник української мови у 20 томах