викошувати

ВИКО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОСИТИ, ошу, осиш, док.

1. що. Скошувати все, що росте на якій-небудь ділянці.

Там, де очерет систематично не викошують, його стебла з року в рік нагромаджуються у великій кількості (з наук.-попул. літ.);

Викосять нивку, пов'яжуть снопи, поскладають у копи .. та й ниву поливають і копи змочують гіркими слізьми (Г. Квітка-Основ'яненко);

Я горох сама, де схочу, там посію; Сама я й викошу (П. Гулак-Артемовський);

// кого, що. Знаходити під час косіння.

– Ти ба, якого перепела викосив – горщик! – здивовано гомоніли косарі і в'язальниці (І. Цюпа);

Колгоспні косарі .. сіно косили і викосили в траві двох оленят (О. Гончар).

2. кого, що, перен. Знищувати, умертвляти все, всіх або багатьох.

Вона майже в упор стріляла, викошуючи, наче осот, десятки гітлерівських молодчиків (А. Трипільський);

Пошесть викосила козаків більше, ніж вогонь противника (П. Панч);

– Снаряди викосили сад (Л. Первомайський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me