викрадання
ВИКРАДА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. викрада́ти.
– Та ще яке кохання! З тіканням, викраданням, погонями, самоотруєнням (В. Винниченко);
– Доведеться мати справу з судом за викрадання хлопчика (З. Тулуб);
Гомер саме Гарпії приписував викрадання людей, які пропадали безвісти (В. Шкляр).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викрадання — викрада́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- викрадання — -я, с. Дія за знач. викрадати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викрадання — ВИКРАДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. викрада́ти. — Доведеться мати справу з судом за викрадання хлопчика (Тулуб, Людолови, І, 1957, 353). Словник української мови в 11 томах