викреслювати

ВИКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КРЕСЛИТИ, лю, лиш, док.

1. що. Закреслюючи, вилучати слово, уривок із тексту.

Одну [кореспонденцію] по одній прочитував Начко уважно, .. викреслював, що зайве (І. Франко);

Вона хотіла знати, хто викреслює рядки в листі від солдата (О. Донченко);

Я тільки дозволила собі викреслити олівцем одну фразу, а власне слова, що сказані про хвилі (Леся Українка).

2. кого, що, перен. Відкидати, усувати, відстороняти.

– Ти ославила наше ім'я такою ганьбою, що я... що тебе ніхто до себе не може прийняти. Ти викреслила себе з громадянства (В. Винниченко);

Смерть викреслила їхнi хиби, i органiзацiя ховає двох рiдних, любих товаришів (Б. Антоненко-Давидович).

3. що. Креслячи, робити схему, план і т. ін.

Іван Миколайович .. викреслював на маленьких аркушиках паперу заплутані головоломки схем (П. Загребельний);

Треба було бачити, з якою безпосередністю дівчина викреслила на землі ті незграбні формули, як скоромовкою вимовляла математичні терміни (Д. Бедзик);

Шлях вибухової хвилі фіксують прилади, даючи зображення на фотопапері. Знавці прочитають плетиво зигзагів, викреслять карту гірських відкладень (з наук.-попул. літ.);

// перен. Рухаючись, утворювати слід у формі якоїсь лінії.

На воді риба викреслює кола (К. Гордієнко);

Падають зорі, викреслюючи на виднокрузі довгий вогненний слід (М. Олійник).

◇ Ви́кинути (ви́креслити) з [свого́] се́рця див. викида́ти;

(1) Викре́слювати (витра́влювати) / ви́креслити (ви́травити) з [своє́ї] па́м'яті (з [свого́] життя́) кого, що – змушувати забути кого-, що-небудь.

Вона навіть рахувала день свій з тої хвилі, коли могла врешті бути з о. Василем. Решту ж вона охоче викреслювала з свого життя (М. Коцюбинський);

Хотів викреслювати її [сторінку історії] геть з пам'яті, але не міг (І. Багряний);

– Назавжди б викреслити війну з життя людини! – голосно промовив і Захар (Іван Ле);

Ніякий час не витравить з пам'яті злочинства фашизму! (П. Автомонов);

Один факт, щоправда, був, він сам уписувався в те дослідження, але я волів його швидше забути, раз і назавжди викреслити з пам'яті (А. Дімаров).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викреслювати — (викреслюючи, знімати щось з чогось) викидати, усувати, вимазувати, (зі списку) виключати. Словник синонімів Полюги
  2. викреслювати — викре́слювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. викреслювати — -юю, -юєш, недок., викреслити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Закреслюючи, вилучати слово, уривок із тексту. 2》 перен. Відкидати, усувати. || Примушувати себе забути, не згадувати про кого-, що-небудь або вважати для себе неіснуючим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. викреслювати — викре́слювати (витра́влювати) / ви́креслити (ви́травити) з (своє́ї) па́м’яті (з (свого́) життя́) кого, що. Змушувати забути. Хотів викреслювати її (сторінку історії) геть з пам’яті, але не міг (І. Фразеологічний словник української мови
  5. викреслювати — ВИКРЕ́СЛЮВАТИ (закреслюючи, вилучати слово, рядок, уривок, прізвище тощо з тексту, зі списку та ін.), ВИКЛЮЧА́ТИ, ВИКИДА́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, УСУВА́ТИ, ВИМА́ЗУВАТИ розм. рідко. — Док.: ви́креслити, ви́ключити, ви́кинути, ви́пустити, усу́нути, ви́мазати. Словник синонімів української мови
  6. викреслювати — Викре́слювати, -кре́слюю, -слюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. викреслювати — ВИКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КРЕСЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Закреслюючи, вилучати слово, уривок з тексту. Одну [кореспонденцію] по одній прочитував Начко уважно,.. викреслював, що зайве (Фр. Словник української мови в 11 томах