викреслювати

ВИКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КРЕСЛИТИ, лю, лиш, док., перех.

1. Закреслюючи, вилучати слово, уривок з тексту.

Одну [кореспонденцію] по одній прочитував Начко уважно,.. викреслював, що зайве (Фр., VI, 1951, 258);

Вона хотіла знати, хто викреслює рядки в листі від солдата (Донч., III, 1956, 116);

Я тільки дозволила собі викреслити олівцем одну фразу, а власне слова, що сказані про хвилі (Л. Укр., V, 1956, 406).

2. перен. Відкидати, усувати.

Наш закон вперше в історії викреслив усе те, що робило жінок безправними (Ленін, 28, 1951, 157);

— Назавжди б викреслити війну з життя людини! — голосно промовив і Захар (Ле, Право.., 1957, 108);

// Примушувати себе забути, не згадувати про кого-, що-небудь або вважати для себе неіснуючим.

Вона [Раїса] навіть рахувала день свій з тої хвилі, коли могла врешті бути з о. Василем. Решту ж вона охоче викреслювала з свого життя (Коцюб., І, 1955, 328);

[Ліда:] Прошу не згадувати минуле. Його нема… Я викреслила назавжди (Корн., І, 1955, 141);

Може, Ольга забула про нього, викреслила з свого серця? (Рибак, Час.., 1960, 57).

3. Креслячи, робити схему, план і т. ін.

Іван Миколайович.. викреслював на маленьких аркушиках паперу заплутані головоломки схем (Загреб., Спека, 1961, 31);

Треба було бачити, з якою безпосередністю дівчина викреслила на землі ті незграбні формули, як скоромовкою вимовляла математичні терміни (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 10);

Її [вибухової хвилі] шлях фіксують прилади, даючи зображення на фотопапері. Знавці прочитають плетиво зигзагів, викреслять карту гірських відкладень (Літ. газ., І.VIІ 1960, 1);

// перен. Рухаючись, утворювати слід у вигляді якоїсь лінії.

На воді риба викреслює кола (Горд., II, 1959, 260);

Падають зорі, викреслюючи на виднокрузі довгий вогненний слід (М. Ол., Чуєш.., 1959, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викреслювати — (викреслюючи, знімати щось з чогось) викидати, усувати, вимазувати, (зі списку) виключати. Словник синонімів Полюги
  2. викреслювати — викре́слювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. викреслювати — -юю, -юєш, недок., викреслити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Закреслюючи, вилучати слово, уривок із тексту. 2》 перен. Відкидати, усувати. || Примушувати себе забути, не згадувати про кого-, що-небудь або вважати для себе неіснуючим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. викреслювати — ВИКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КРЕСЛИТИ, лю, лиш, док. 1. що. Закреслюючи, вилучати слово, уривок із тексту. Одну [кореспонденцію] по одній прочитував Начко уважно, .. викреслював, що зайве (І. Словник української мови у 20 томах
  5. викреслювати — викре́слювати (витра́влювати) / ви́креслити (ви́травити) з (своє́ї) па́м’яті (з (свого́) життя́) кого, що. Змушувати забути. Хотів викреслювати її (сторінку історії) геть з пам’яті, але не міг (І. Фразеологічний словник української мови
  6. викреслювати — ВИКРЕ́СЛЮВАТИ (закреслюючи, вилучати слово, рядок, уривок, прізвище тощо з тексту, зі списку та ін.), ВИКЛЮЧА́ТИ, ВИКИДА́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, УСУВА́ТИ, ВИМА́ЗУВАТИ розм. рідко. — Док.: ви́креслити, ви́ключити, ви́кинути, ви́пустити, усу́нути, ви́мазати. Словник синонімів української мови
  7. викреслювати — Викре́слювати, -кре́слюю, -слюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)