викрикнутий
ВИ́КРИКНУТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́крикнути.
Голосно викрикнуте слово;
// ви́крикнуто, безос. пред.
Хлопцеві почулося, що в натовпі було викрикнуто його ім'я (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me