1. Словник української мови у 20 томах

викрикувати

ВИКРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., що і без прям. дод.

Дуже голосно вимовляти, вигукувати що-небудь або раз у раз уривчасто кричати.

Як почне пані обмирати та стогнати, та в крик викрикувати (Марко Вовчок);

Отой Антін, що онде п'яний викрикує на толоці, був все якийсь нещасливий (В. Стефаник);

Взагалі Хлоню вважали “оригінальним пацанком”: то він метушився по зоні і щось викрикував, то бачили його з похиленою головою в якійсь надзвичайній меланхолії (М. Хвильовий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викрикувати — викри́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. викрикувати — [виекрикуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  3. викрикувати — -ую, -уєш, недок., викрикнути, -ну, -неш, док., перех. і без додатка. Дуже голосно вимовляти, вигукувати що-небудь або раз у раз уривчасто кричати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. викрикувати — див. кричати Словник синонімів Вусика
  5. викрикувати — ВИГУ́КУВАТИ (дуже голосно раз у раз, час від часу вимовляти слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття), ГУКА́ТИ, ВИКРИ́КУВАТИ, ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКЛИКА́ТИ, ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ОКРИ́КУВАТИ рідше, ОКРИКА́ТИ рідше... Словник синонімів української мови
  6. викрикувати — ВИКРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КРИКНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Дуже голосно вимовляти, вигукувати що-небудь або раз у раз уривчасто кричати. Словник української мови в 11 томах