викрикувати
ВИКРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КРИКНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Дуже голосно вимовляти, вигукувати що-небудь або раз у раз уривчасто кричати.
Там, серед одного двору, стояла молодиця ще з заспаним лицем, нерозчісаною головою і голосно викрикувала на всю околицю: тю-тю, курочки, тю-тю-тю-тьу! (Мирний, І, 1954, 236);
Як почне пані обмирати та стогнати, та в крик викрикувати (Вовчок, I, 1955, 127);
Отой Антін, що онде п’яний викрикує на толоці, був все якийсь нещасливий (Стеф., І, 1949, 13);
Помітивши над собою Яреська, раптом викрикнув [Старков] з силою: — Бери коня! Рятуйсь! (Гончар, Таврія.., 1957, 612).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викрикувати — викри́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- викрикувати — [виекрикуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
- викрикувати — -ую, -уєш, недок., викрикнути, -ну, -неш, док., перех. і без додатка. Дуже голосно вимовляти, вигукувати що-небудь або раз у раз уривчасто кричати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викрикувати — ВИКРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., що і без прям. дод. Дуже голосно вимовляти, вигукувати що-небудь або раз у раз уривчасто кричати. Як почне пані обмирати та стогнати, та в крик викрикувати (Марко Вовчок); Отой Антін, що онде п'яний викрикує на толоці... Словник української мови у 20 томах
- викрикувати — див. кричати Словник синонімів Вусика
- викрикувати — ВИГУ́КУВАТИ (дуже голосно раз у раз, час від часу вимовляти слово, фразу, видавати звук, що передає певне почуття), ГУКА́ТИ, ВИКРИ́КУВАТИ, ПОКРИ́КУВАТИ, ПОКЛИКА́ТИ, ПОКЛИ́КУВАТИ, ПОГУ́КУВАТИ, НАГУ́КУВАТИ, ВИКЛИКА́ТИ, ОКРИ́КУВАТИ рідше, ОКРИКА́ТИ рідше... Словник синонімів української мови