1. Словник української мови у 20 томах

викриття

ВИКРИТТЯ́, я́, с.

1. Дія за знач. ви́крити.

Злочинець не може не побувати на місці злочину після його викриття (Іван Ле);

Він боїться викриття і мовчатиме (А. Хижняк).

2. Те, що містить якісь факти, дані, які викривають кого-, що-небудь.

Що змусило Кузя виступити з викриттям, а Бабенка – визнати його слова правдою? (М. Руденко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викриття — викриття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. викриття — [виекриет':а] -т':а, р. мн. -т':іў Орфоепічний словник української мови
  3. викриття — -я, с. 1》 Дія за знач. викрити. 2》 Те, що містить якісь факти, дані, які викривають кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. викриття — ВИКРИТТЯ́ (виявлення й засудження чогось негативного в кому-, чому-небудь), РОЗВІНЧА́ННЯ. Центральний конфлікт цієї комедії пов'язаний з викриттям міщанства (з журналу); Однією з важливих тем сатири була й залишається тема розвінчання бюрократизму в найрізноманітніших його виявах (з газети). Словник синонімів української мови
  5. викриття — ВИКРИТТЯ́, я́, с. 1. Дія за знач. ви́крити. Злочинець не може не побувати на місці злочину після його викриття (Ле, Міжгір’я, 1953, 413); Він [Любчик] боїться викриття і мовчатиме (Хижняк, Невгамовна, 1961, 42). Словник української мови в 11 томах