викрутас

ВИКРУТА́С, у, ч., розм.

1. Примхливий, незвичайний рух, поворот тіла або його частини.

Черевань, дивлячись на тії скоки й викрутаси, аж ногою притупував, узявшись у боки (П. Куліш);

Як ходить [Химка], то неначе решетом горох точить, такі викрутаси виробляє (І. Нечуй-Левицький);

Сам [Іван Калістратович] совався й руками виробляв такі викрутаси, що позаздрив би будь-який диригент (Є. Кравченко).

2. перен. Що-небудь незвичайне, химерне.

Що Бог створив, то рівне, чисте, а вже що ідолове, так саме каміння – і гори, і всякі викрутаси (з легенди);

За хвилю вже її рука, озброєна квачиком із зеленою фарбою, робить по червоному викрутаси (І. Франко);

Було тихо, тільки чулося, як хто хропе: од дитячого швиденького сопіння .. до грубого храпу свекрухи з чудними заводами та викрутасами (Грицько Григоренко);

Взялася [Валентина] ліпити з тіста, вчиненого звечора, якісь здобні викрутаси (М. Руденко);

// Вигадливий або заплутаний, хитромудрий вислів.

– Ні, почекай, пане доповідачу! Скажи, скільки нас буде в реєстрі? Ми люди прості, викрутасів не любимо. Кажи правду (З. Тулуб);

І плететься спокійна розмова, Де не стрінеш ефектного слова Чи якийсь віршовий викрутас (П. Воронько);

// Хитрування, виверти.

- Що, Юхриме, перчить свята правда? На викрутасах, видать, не протримаєшся все життя? (М. Стельмах);

Двірцевий переворот звільнив його від дипломатичних викрутасів, із султаном-дитиною вже не захотів розмовляти (Р. Іваничук).

◇ (1) Без викрута́сів:

а) просто, прямо і щиро.

– Я з тобою хочу балакать без викрутасів і дипломатії (В. Винниченко);

Чоловік сказав це прямо, відверто, без викрутасів (із журн.);

б) позбавлений вигадливості; простий, звичайний.

Ні, таки непогане в мене кубельце. Архітектура, правда, не в західнім дусі, без викрутасів, та жити можна, – з приємністю подумав, відмикаючи двері (М. Стельмах);

Салат виявився звичайним, без викрутасів (із журн.).