викрутка
ВИ́КРУТКА, и, ж.
1. розм. Те саме, що ви́крут 4.
[Харько (сам):] Дивуюсь і своєму нещастю, і хитромудрим викруткам моєї в'юнкої бестії жінки, котра вміє завжди вийти сухою з води і все звернуть на мене (М. Кропивницький);
– Я на вогник, – невпевнено почав Iлля, спантеличений нехитрою Марининою викруткою (Р. Андріяшик).
2. Інструмент для загвинчування і відгвинчування гвинтів (у 1 знач.), шурупів.
Викрутка в руці слюсаря відразу опустилася вниз (В. Собко);
Він почав роздавати молотки й молоточки, плоскогубці й плоскогубчики, циркуль, керна [кернери], зубила й зубильця, викрутки (Григір Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викрутка — ви́крутка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- викрутка — Відкрутка, г. шруботяг. Словник синонімів Караванського
- викрутка — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що викрут 1). 2》 Інструмент для загвинчування і відгвинчування гвинтів. 3》 жарг. Алкогольний коктейль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викрутка — И, ж. Коктейль — горілка із соком. Терпіти не можу викрутки: краще пити чисту горілку. Словник сучасного українського сленгу
- викрутка — ВИ́КРУТКА (інструмент для закручування та відкручування гвинтів), ВІДКРУ́ТКА рідше. З усіх кишень засмальцьованого комбінезона стирчали гаєчні ключі, викрутки та плоскогубці (С. Голованівський); Позубив відкрутку для великих шурупів (І. Сенченко). Словник синонімів української мови
- викрутка — ВИ́КРУТКА, и, ж. 1. розм. Те саме, що ви́крут 1. [Xарько (сам):] Дивуюсь і своєму нещастю і хитромудрим викруткам моєї в’юнкої бестії жінки, котра вміє завжди вийти сухою з води і все звернуть на мене (Кроп., V, 1959, 593). Словник української мови в 11 томах
- викрутка — Ви́крутка, -ки ж. Увертка. Словник української мови Грінченка