виламувати
ВИЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛАМАТИ, аю, аєш, док., що.
1. Ламаючи, підривати, відокремлювати частину від цілого.
Іде [Зет] до скелі виламувати нову брилу (Леся Українка);
Ляля підходить до тільки-но посаджених кущів ясмину й виламує дубчика (Остап Вишня);
Тріскалася обгоріла штукатурка, вітер виламував шматочки вапна (С. Журахович);
// Ламаючи, готувати для чого-небудь.
Хтось заскрипів хвірткою, затріщав тином, виламуючи патериці від озвірілих псів (Григорій Тютюнник);
Кожне шарудіння змушувало насторожуватись і міцніше стискувати сучкувату важку ломаку, яку виламав собі хлопець (О. Донченко);
// Зривати, збирати (звичайно качани кукурудзи).
Виламувати качани можна за допомогою комбайнів або вручну (з газ.);
// Натискуючи, вибивати, висаджувати (двері, вікно і т. ін.).
[Сидір:] Чорти його батька знає, як він виламав це вікно! (І. Карпенко-Карий);
Добриня наліг усім тілом, виламав двері, ступив у хижу (С. Скляренко);
// Пробиваючи, ламаючи що-небудь, робити отвір.
Наш танк проклав дорогу для піхоти, крізь дріт колючий виламав прохід (І. Гончаренко).
2. Переламувати, ламати (кістку ноги, руки і т. ін.).
Деякі з них [коней] застрявали між дерев і, несамовито б'ючись, виламували ноги (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- виламувати — вила́мувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виламувати — -ую, -уєш, недок., виламати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Ламаючи, відривати, відокремлювати частину від цілого. || Ламаючи, готувати для чого-небудь. || Зривати, збирати (зазвичай качани кукурудзи). || Натискуючи, вибивати, висаджувати (двері, вікно і... Великий тлумачний словник сучасної мови
- виламувати — див. ламати; нищити Словник синонімів Вусика
- виламувати — ВИЛА́МУВАТИ (про двері, вікно тощо — натискуючи, ударяючи, відокремлювати від чого-небудь), ВИВА́ЛЮВАТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, ВИПИРА́ТИ, ВИБИВА́ТИ, ВИДА́ВЛЮВАТИ, ВИДУ́ШУВАТИ, ВИТИСКА́ТИ, ВИТИ́СКУВАТИ (перев. шибку); ВИВА́ЖУВАТИ, ВИВАЖА́ТИ (про двері). — Док. Словник синонімів української мови
- виламувати — Вила́мувати, -мую, -муєш; ви́ламати, -маю, -маєш, -має і (див.) вило́млювати, ви́ломити Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виламувати — ВИЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛАМАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Ламаючи, підривати, відокремлювати частину від цілого. Іде [Зет] до скелі виламувати нову брилу (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- виламувати — Виламувати, -мую, -єш сов. в. виламати, -маю, -єш, гл. Выламывать, выломать. Словник української мови Грінченка