вилаяти
ВИ́ЛАЯТИ, аю, аєш, док., кого, що і без прям. дод.
Обізвати кого-, що-небудь образливими, лайливими словами.
Став [Тимоха] просити трьох [карбованців], – батько його вилаяв (Г. Квітка-Основ'яненко);
Здалось – це не ми передучора ще сварливо зустрілись. Не її я вилаяв дурепою (Олесь Досвітній);
Скаржився далі Кудря, що занапрасно [даремно] його вчора Кажан вилаяв (М. Хвильовий);
Вилаявши модерне.., він просторо й балакуче починає говорити про старовинну запорозьку церкву в Новомосковському (В. Домонтович);
А Балика плюне у вічі [Горленку], вилає зрадником і собакою... (З. Тулуб).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вилаяти — ви́лаяти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- вилаяти — моркву вскребти кому; (приголомшити лайкою) мокрим рядном накрити (напнути) кого. [3-тя дівчина:] Чи не сина бува шукає [Шкандибиха], щоб йому доброї моркви вскребти? (Панас Мирний, 6, 1970, с. 12); – А, Залужний!... Словник фразеологічних синонімів
- вилаяти — -аю, -аєш, док., перех. Обізвати кого-небудь образливими, лайливими словами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вилаяти — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- вилаяти — ВИ́ЛАЯТИ, аю, аєш, док., перех. Обізвати кого-небудь образливими, лайливими словами. Став [Тимоха] просити трьох [карбованців], — батько його вилаяв (Кв.-Осн., II, 1956, 259); Здалось — це не ми передучора ще сварливо зустрілись. Словник української мови в 11 томах
- вилаяти — Ви́лаяти, -лаю, -єш гл. Выругать. Вилаю так, що тобі в пельку не полізе. Ном. № 3605. Словник української мови Грінченка