1. Словник української мови у 20 томах

вилиск

ВИ́ЛИСК, у, ч.

Відблиск, полиск, що відсвічує на чому-небудь.

Іржаві, темні ґрати неохоче впустили в камеру [тюрми] барвисті вилиски вечірнього погасання (С. Васильченко);

Юрій Олександрович увійшов до своєї кімнати й засвітив електрику .. Не потішив його вилиск світла на шибках по шафах (В. Підмогильний);

Як небо маревно злилося з далеким вилиском ріки! (В. Сосюра);

// Додатковий колір, відлив (див. відли́в¹).

У неї були коротко підстрижені кучері, на диво чорні, з синюватим вилиском, який можна порівняти тільки до грачиного крила (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилиск — ви́лиск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вилиск — -у, ч. Відблиск, полиск, що відсвічує на чому-небудь. || Додатковий колір, відлив. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилиск — див. блиск Словник синонімів Вусика
  4. вилиск — БЛИСК (яскраве світло, що випромінюється або відбивається чим-небудь), БЛИ́СКІТ рідше, СЯ́ЯННЯ підсил., СІЯ́ННЯ підсил. поет.; ВИ́БЛИСК, ПО́БЛИСК, ЗБЛИСК, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, РО́ЗБЛИСК рідше (непостійний, мінливий або неяскравий блиск)... Словник синонімів української мови
  5. вилиск — ВИ́ЛИСК, у, ч. Відблиск, полиск, що відсвічує на чому-небудь. Іржаві, темні грати неохоче впустили в камеру [тюрми] барвисті вилиски вечірнього погасання (Вас., II, 1959, 52); Як небо маревно злилося з далеким вилиском ріки! (Сос., Солов. Словник української мови в 11 томах