1. Словник української мови у 20 томах

вилиняти

ВИ́ЛИНЯТИ, яє, док.

1. Втратити свіжість, яскравість первісного кольору.

Зелені матер'яні чобітки Брянського зовсім вилиняли за ці дні (О. Гончар);

Ніс ханові почервонів, під очима висіли мішки, ріденька борода обтіпалася, фарба на ній вилиняла (Ю. Мушкетик).

2. Утратити стару шерсть, вовну, пір'я і обрости заново (про тварин).

Почалось полювання на зайців. Вони давно вже вилиняли, і хутро їх стало блискуче (О. Копиленко);

Господар вивів із власного сарая білолобу кряжисту телицю. Вона вже вилиняла, тепер бронзовіла під сонцем рудою гладенькою шерстю (Є. Доломан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилиняти — ви́линяти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вилиняти — -яє, док. 1》 Втратити свіжість, яскравість первісного кольору. 2》 Втратити в певну пору року стару шерсть, вовну, старе пір'я та обрости заново (про тварин і птахів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилиняти — ЛИНЯ́ТИ (втрачати свіжість первісного кольору), ВИЦВІТА́ТИ, ЗНЕБА́РВЛЮВАТИСЯ підсил.; ВИГОРЯ́ТИ (ВИГОРА́ТИ рідше) (під впливом сонячного проміння). — Док.: ви́линяти, полиня́ти, ви́цвісти, знеба́рвитися, ви́горіти. Словник синонімів української мови
  4. вилиняти — ВИ́ЛИНЯТИ, яє, док. 1. Втратити свіжість, яскравість первісного кольору. [Анна:] Якби я кожен раз.. лила ще сльози, то в мене б очі вилиняли досі! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  5. вилиняти — Ви́линяти, -няю, -єш гл. Облинять; отлиняться. Нехай цей кінь три роси обіб'є, вилиняє. Рудч. Ск. II. 72. Словник української мови Грінченка