виловлювати
ВИЛО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛОВИТИ, влю, виш; мн. ви́ловлять; док., кого, що.
1. Ловлячи витягати звідки-небудь; видобувати.
Виловлював [Мош-Костаки] з юшки стручки перчиці (М. Коцюбинський);
У затоках місцеві рибалки вже виловлювали сітками дрібних, смачних для юшки гірчаків (А. Шиян);
Тільки й того, що окропцю посьорбають [діти] та якийсь шматочок посинілої картоплі виловлять з миски (А. Хижняк);
* Образно. Якось уночі слух Лукини Самійлівни виловив на широкому тлі багатоголосого співу знайомий дівочий дискантик (І. Волошин).
2. Ловлячи всіх або багатьох, винищувати.
[Старша дружка:] Треба кота впустити, миші виловити (І. Нечуй-Левицький);
Всіх комах синиця в хаті виловила (О. Копиленко);
// Ловлячи, захоплювати, затримувати з певною метою.
Маленьку добре знали в районі. У свій час вона, кажуть, учителювала, потім виловлювала безпритульних (Ю. Збанацький);
Уряд вислав жандармерію, щоби вислідити і виловити злодіїв-коноводів (І. Франко).
Значення в інших словниках
- виловлювати — вило́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виловлювати — -юю, -юєш, недок., виловити, -влю, -виш; мн. виловлять; док., перех. 1》 Ловлячи, витягати звідки-небудь; видобувати. 2》 Ловлячи всіх чи багатьох, винищувати. || Ловлячи, захоплювати з певною метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виловлювати — ВИЛО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛОВИТИ, влю, виш; мн. ви́ловлять; док., перех. 1. Ловлячи, витягати звідки-небудь; видобувати. Виловлював [Мош-Костаки] з юшки стручки перчиці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- виловлювати — Виловлювати, -люю, -єш сов. в. виловити, -влю, -виш, гл. Вылавливать, выловить, переловить. Словник української мови Грінченка