виляння
ВИЛЯ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. виля́ти.
У конструкції коліс необхідно передбачити пристрої, що зменшують виляння причіпних ланок (з наук. літ.);
Вадим знов почув у його голосі насмішку й виляння, неначе Піддубному ніяково було дивитись гостеві в очі (В. Винниченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me