виліплений

ВИ́ЛІПЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́ліпити.

Хапаючись за виліплені на стіні узори, ступив [Сашко] кілька кроків по коридору (Л. Смілянський);

Хвиля несподівано з моря підкрадеться, набіжить і одним полизком злиже ті плоди дитячої фантазії, виліплені з піску лицарські замки та чиїсь маленькі фрегати (О. Гончар);

* Образно. Для Калини сьогоднішній Турбай – це постать, виліплена зі спогадів (М. Руденко);

// ви́ліплено, безос. пред.

На острові Родос для мурування головної бані [собору] було виліплено легку цеглу (П. Загребельний).

◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) з во́ску (рідко з гі́псу) ви́ліплений (злі́плений) – надзвичайно виснажений, блідий, змарнілий.

Батько такий був замучений, жовтий, як з воску зліплений (з переказу);

[Тіпка:] Перш які були [бариня] з себе показні, тілесні, а тепер немов з воску зліплені... (М. Кропивницький);

Обличчя стало на мить як із гіпсу виліплене – неживе (А. Головко);

Вони [солдати почесної варти] байдуже поглядали на виссане мукою, наче з воску виліплене обличчя, на міцно склеплені повіки, за якими не було уже нічого живого: тільки холод і тлін (А. Дімаров).