вимарювати
ВИМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МАРИТИ, рю, риш, док., кого, що.
Створювати в уяві, думці, мріях; вимріювати.
Вовтузиться [Устина], розкривається, тоненькі рученята за голову закидає, водить розплющеними очима по хатній прозорій темряві і щось вимарює собі (С. Васильченко);
Також для рятунку від них [дрібничок] душа вимарює собі на допомогу .. багато вражень (В. Барка);
Як усі честолюбні провінціали, Лепаж з'явився і в Парижі, щоб стати тут тим, ким він себе вимарив (М. Слабошпицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимарювати — вима́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вимарювати — ВИМРІ́ЮВАТИ (створювати в уяві, думках, мріях), ВИМРІВА́ТИ, ВИМА́РЮВАТИ, ОБМА́РЮВАТИ рідко; ОМРІ́ЮВАТИ (виношувати в думках). — Док.: ви́мріяти, ви́марити, обма́рити, омрі́яти. Її я вимріяв собі в ночах глухих безсонних... (В. Словник синонімів української мови
- вимарювати — ВИМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МАРИТИ, рю, риш, док., перех. Створювати в уяві, думці, мріях. Вовтузиться [Устина], розкривається, тоненькі рученята за голову закидає, водить розплющеними очима по хатній прозорій темряві і щось вимарює собі (Вас., І, 1959, 197). Словник української мови в 11 томах