вимарювати
ВИМРІ́ЮВАТИ (створювати в уяві, думках, мріях), ВИМРІВА́ТИ, ВИМА́РЮВАТИ, ОБМА́РЮВАТИ рідко; ОМРІ́ЮВАТИ (виношувати в думках). — Док.: ви́мріяти, ви́марити, обма́рити, омрі́яти. Її я вимріяв собі в ночах глухих безсонних... (В. Сосюра); Радість прийшла несподівана й зовсім не тоді і не так, як вона вимрівала (С. Васильченко); Вовтузиться (Устина).., водить розплющеними очима по хатній прозорій темряві й щось вимарює собі (С. Васильченко); Ти омріював не раз любов — Дорогої, жданої дружини (А. Турчинська).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимарювати — вима́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вимарювати — ВИМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МАРИТИ, рю, риш, док., кого, що. Створювати в уяві, думці, мріях; вимріювати. Вовтузиться [Устина], розкривається, тоненькі рученята за голову закидає... Словник української мови у 20 томах
- вимарювати — ВИМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МАРИТИ, рю, риш, док., перех. Створювати в уяві, думці, мріях. Вовтузиться [Устина], розкривається, тоненькі рученята за голову закидає, водить розплющеними очима по хатній прозорій темряві і щось вимарює собі (Вас., І, 1959, 197). Словник української мови в 11 томах