вимахати

ВИ́МАХАТИ, аю, аєш, док., розм.

Вирости високим, дужим.

Батько розпрягав коней, задоволено патякав: .. Будеш хазяїном, синку .. Ти ж у мене .. он який вимахав махамет! (О. Бердник);

Он який вимахав [Богдан], став чи не врівні з вітцем. Ото тільки й одміни, що тонкий у стані, вужчий у раменах (Д. Міщенко);

Головний зоотехнік, оглянувши бичка з усіх боків, задоволено відзначив: – Гарний вимахав! Нічого не скажеш (із журн.);

Папая росте так швидко, як бамбук: за кілька місяців може вимахати до двох метрів (з Інтернету);

// що. Збудувати, звести.

А сам за чиї гроші собі особняк вимахав?! (Б. Харчук);

Навіть знаменитій землячці, що стелилася під всемогутнього падишаха, володаря Османської імперії і сина півмісяця, пам'ятник вимахали (С. Процюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me