вимолений
ВИ́МОЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́молити.
Навіщо шукать, благати іншого, як маєш цей [рай], не вимолений, а справжній, рідний, даний тобі дідами й прадідами? (Василь Шевчук);
* У порівн. – Погода, мов у Бога вимолена (Б. Лепкий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me